Цитати відомої української письменниці-шістдесятниці Ліни Костенко, яка змогла пронести вогонь у своєму серці крізь буремні радянські роки, сповнені репресій, страху і болю. Рядки її творів викарбувалися у пам’яті мільйонів українців, адже вони не втрачають своєї актуальності і в цей важкий для України час.
«І все на світі треба пережити,
І кожен фініш — це по суті старт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт…»
«Держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава — це він, то досі у нас вже була б достойна держава…»
«А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни».
«Манія величі — це хвороба. Комплекс меншовартості — теж хвороба. Тільки ще гірша. Бо від манії величі станеш іспанським королем, як Поприщін у Гоголя. А від комплексу меншовартості відчуєш себе комахаю і побіжиш по стіні, як Грегор у Кафки».
«Бо хто за що, а ми за незалежність. Отож нам так і важко через те».
«Нації вмирають не від інфаркту — спочатку їм віднімає мову».
«У кожної нації свої хвороби. У Росії — невиліковна».
«І хто б там що кому не говорив, а згине зло і правда переможе!»
«Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість».
«Нерівня душ — це гірше, ніж майна».
«Єдиний, хто не втомлюється, — час. А ми — живі, нам треба поспішати».
«Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.
А я кажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа — то тихе море сліз.
Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна».
«Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом».
«Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!»
«Життя як вірш без пунктуації, а смерть поставить крапку і тире».
